Створення Центру державно-приватного партнерства є однією із складових
Інвестиційної реформи, яка була зініційована президентом. В останні роки
державно-приватне партнерство (ДПП) розглядається як одна з перспективних форм економічного співробітництва між владою і бізнесом. Таке ведення бізнесу вже
практикується в Європі, Росії та Казахстані в деяких сферах економіки. Та
цілком вдало. Такий досвід може стати показовим і для України.
В перспективі діяльність ДПП зможе надати
своєрідний баланс сторін у реалізації будь-яких проектів, які залучають, як
державні, так і приватні грошові ресурси. До того ж, обидві сторони партнерства
зацікавлені в співпраці та успішному перебігу бізнесових подій. Треба
констатувати, що проекти ДПП набагато полегшують вихід на світові ринки
капіталів та залучають іноземні інвестиції в перспективні сектори економіки.
У такій формі співпраці з державою є багато позитивних аспектів, зокрема,
держава забезпечує усі повноваження власника, може надавати певні податкові
пільги, підтримувати бізнес матеріально. З свого боку, держава продовжує
контролювати та регулювати бізнес.
На мою думку, проекти ДПП мають особливе значення на рівні місцевого
самоврядування, адже основне навантаження йде на реалізації проектів в
областях, які потребують інвестицій та перебудови. Головною проблемою, з якою
кожен день стикаються комуналькини, залишаться фінансування муніципальних
проектів, правильніше сказати, його відсутність. Тому залучення приватного
капіталу до вирішення соціальних та економічних проблем допомогло би швидше і
якісніше вирішити ці проблеми.
Як показує досвід розвинених країн, держава і приватні підприємства можуть співіснувати.
Але, виникають питання: коли і чи треба приватизувати об’єкти комунальної
власності або шукати інші шляхи залучення ресурсів приватного сегменту. Багато
побоюються, що з приватизацією прийде і подорожчання послуг, і скорочення
робочих місць.
Україна тільки встає на непростий шлях правової кваліфікації форм саме
державно-приватного партнерства. Чи готова держава бути і регулятором, так і
захисником прав та інтересів іншої сторони? Так чи інакше, Україна має
масштабний потенціал, щоб перейти на новий рівень співпраці держави та
приватного сектору. Важливо, щоб враховувались інтереси обох сторін, правильно
розподілялись ризики та відповідальність. Поділ повноважень у питаннях
власності між партнерами стосується, більш за всього, права контролю над використанням
ресурсів, права на дохід, на управління.
Поєднання державної відповідальності перед суспільством та мобільності
та інноваційності приватного сектору, може мати дуже позитивну тенденцію.
Проте, усе це можливо тільки після законодавчого урегулювання норм та
обов’язків , які би не були «списані» з інших країн, а базувалися суто на
українській особливості ведення бізнесу між державою та приватними
підприємствами.